Телефон: +38 (050) 951-54-70
Розташування:


Печерний комплекс Святогірського монастиря та Лаври

 

Сьогоднi печерний комплекс дiйсно може вважатися найдавнішою та історично цінною частиною Святогірського монастиря. Протяжність комплексу складає більше ніж 800 м. На жаль, час виникнення печер достеменно невідомий; приблизна дата утворення печер, які пронизували скелю, кінець XI – початок XII століття.
В зв’язку з тим, що Святогірський монастир знаходився за межами російських поселень, свого часу він постійно піддавався нападам з боку татар, а ченці довгий час перебували в неволі. Саме в період нападів справжнім порятунком для цих ченців були печери монастиря, де можна було сховатися від татар.

Серед печерних споруд, що збереглися до нашiх днiв, є такi, що належать до початкового періоду життя цієї обителі, тут є усипальниці, печерна каплиця, храм святителя Миколи, підземна церква, келії, що розташованi прямо в скелi, а також місце зберігання продуктів харчування – келарня.
Сьогодні широко розповсюджений міф про те, що існує таємничий хід зі скелі до річки, який, до всього іншого, веде на лівий берег р. Донець. Дійсно, таємний хід до річки міг існувати, але тоді він мав виключно оборонне значення, отже, про його існування могли знати лише певні особи.

Протягом 17 років у цих крейдяних печерах жив Святий преподобний Іоанн Затворник, келія якого була розташована неподалік від печерної Миколаївської церкви. На жаль, келія не збереглася до сьогоднішніх днів, оскільки була побудована з м'якої крейди. На превеликий жаль, крейдяні печери – дуже крихкі, i з часом вони поступово руйнуються.
Неподалік від р. Сіверський Донець, на відстані двох кілометрів на захід від Святогорської Лаври, розташований печерний чернечий скит, який зберігся й до сьогоднішніх днів. Є припущення, що саме з такого скиту й була утворена нинішня Лавра.

Вхід до печери розташований в районі лівого ската, до нього (входу) тягнуться сходи, які сьогодні практично повністю зруйновані – візуально вони представляють собою укіс, покритий крейдою. Вхід до печери споруджений таким чином, що туди може увійти лише одна людина, і то – на карачках. Дуже зручна схема: приміром, якщо це був несподіваний гість, його відразу ж можна було зупинити, щоб той закрив своїм тілом вхід до печери.

Буквально через два метри від входу висота печери збільшується до 2 м, тобто людина вже може спокійно пересуватися всередині в повний зріст. По праву та ліву руку розташовані невеликі приміщення, одне з яких має основний коридор та два входи. Безпосередньо за цими входами печера повертається на 90 градусів в праву сторону, та з істотним нахилом йде вниз у напрямку до річки. Довжина коридору становить близько 40 м. Вже після вигину коридор ділиться на два невеликих, один з яких сьогодні завалений камінням, а другий коридор веде ще до трьох приміщень. Ймовірно, два приміщення призначалися для читання молитов, а в одному приміщенні жили ченці. У кожній з кімнаток розташовані невеликі вентиляційні отвори, куди може ледве поміститися людська рука. Судячи з наявних ознак, у двох приміщеннях були виходи назовні, а також продовження суміжного з іншими кімнатами коридору. Сьогодні ці місця повністю завалені камінням.

Як Ви самі можете переконатися, печерний комплекс Святогірського монастиря та Лаври – це достатньо цікавий об'єкт історичного значення, але через відкритий доступ людям сьогодні вiн дуже зіпсований.